Навіть самі люблячі і терплячі батьки нерідко виходять із себе і панікують, як тільки їх дорогоцінне чадо починає, що називається, «істерити». Це почуття незручності і невпевненості часто не дає їм правильно і адекватно реагувати на дитячі істерики. У цій статті ми зібрали для вас найбільш цінні поради про те, як боротися з дитячими капризами і істериками в будь-яких їх проявах, не зачепивши при цьому почуття маленької людини.
Істерики у дитини: норма чи відхилення?
Перш ніж зрозуміти, чи є істерика у дитини нормою, потрібно познайомитися з самим поняттям дитячої істерики. Цей стан характеризується крайнім нервовим порушення, в результаті чого малюк втрачає самовладання. Частіше всього проявляється істерика не тільки на перший погляд безпричинним плачем, але і гучними криками, катанням по підлозі, а нерідко і проявами агресії з боку дитини. В істеричному нападі, не контролюючи себе, дитина може штовхнути, вдарити або навіть вкусити «винного», яким найчастіше виступає батько, а також завдати собі каліцтва (наприклад, битися головою об стіну).
Важливо: в стані істерики малюк часто не сприймає звернену до нього мову, а звичайні методи виховання та спілкування в такий момент просто не ефективні.
Істерика – часте явище у дітей, у віці 1-2 років, однак те, як вона буде виявлятися, залежить від темпераменту дитини, особливостей виховання та інших чинників. Тому про її «нормальність» потрібно судити індивідуально для кожного малюка. Для одних дітей – це звичайний стан, яке трапляється по кілька разів на дню, для інших же – кричущий випадок, виникнення якого наводить батьків у неабияке збентеження.
Думка психологів: дитячі істерики – це не просто норма, а один з найважливіших етапів становлення маленької людини як особистості. Саме за допомогою істерик діти висловлюють свої прохання та вимоги, адже крик і плач – поки найдоступніші для них способи домогтися бажаного.
Інша справа, що дитина росте, а способи досягнення цілі залишаються незмінними. Що робити мамі і татові: чекати, поки чих чадо переросте цей етап? Але все ж краще навчити дитину керувати своїми емоціями і проявляти їх по-іншому.
В якому віці можуть початися дитячі істерики?
Істерики характерні для дітей різного віку, і для кожного віку можуть бути свої причини їх виникнення. Наприклад, істерика у однорічної або 1,5-однорічного дитини може початися на тлі:
- перевтоми або почуття голоду,
- перенесеного стресу внаслідок зміни обстановки,
- недотримання режиму,
- нездатність залучити до себе увагу іншими способами,
- неврівноваженості або особливого складу характеру дитини.
Реакція у формі істерики на перелічені чинники у малюка цього віку вважається нормальною. Але якщо не вживати ніяких заходів, то до двох років він може починати «істерити» та з інших причин, таким як бажання чогось досягти вже «відпрацьованим способом», а також, якщо його відволікли від цікавої гри.
Істерики у дітей 3-4 років найчастіше проявляються на тлі кризи цього віку. Саме в цей час дітки хочуть відчувати себе дорослими, в них закладаються унікальні риси характеру, вони вступають в період дивовижних відкриттів і намагаються як можна частіше і яскравіше проявляти своє «хочу».
Саме з допомогою істерики трьохлітки витребують нову іграшку або солодощі у мами, саме таким способом виявляють свій негатив і небажання виконувати ту або іншу дію (їсти, самостійно одягатися, виходити на прогулянку або навпаки йти додому). Часто діти 3-4 років просто починають «включати істерику, намагаючись наслідувати однолітків або бачачи, що їхні ровесники методом капризом та істерик успішно домагаються бажаного.
У віці 4-5 років регулярні істерики найчастіше свідчать про нечіткої лінії виховання батьків, вседозволеності і елементарному незнанні дитиною слова «ні». Маленькі діти хитрі й спостережливі, вони вже знають, що якщо мама або тато чогось не дозволяють, можна звернутися до бабусі. Ось чому дуже важливо дотримуватися принципу «єдності» у вихованні дитини.
Причини та різновиди істерик у дітей
Різновиди істерик, як і правильна реакція на них, безпосередньо залежать від причин, які можуть викликати їх. Розглянемо найпоширеніші причини дитячих істеричних капризів:
- нездатність дитини виразити свої потреби вербально;
- бажання привернути до себе увагу оточуючих;
- прагнення отримати що-небудь;
- патологічна строгість або, навпаки, надмірна опіка батьків;
- помилки виховання (потурання будь-якого капризу, відсутність заборон);
- непослідовність в заохоченні і покаранні за добрі і погані вчинки;
- поганий приклад, що подається однолітками, які, закотивши істерику, легко домагаються бажаного;
- особливості нервової системи дитини та складу його характеру, неврівноваженість;
- втома, недотримання розпорядку дня, хворобливий стан, стрес від зміни місця, та інші обставини «режимного» плану.
Виходячи з перерахованих вище причин, істерики у дітей можуть бути раптовими, случающимися досить рідко, так і постійними, що відбуваються із завидною регулярністю. Як би там не було, але і тим, і іншим потрібно протистояти.
Раптова істерика у дитини: як заспокоїти?
Істерику краще запобігти, ніж подолати вже почалася, і батьки завзятих «істериків» це знають і вміють робити. Але як вчинити, якщо зауважити, що намітилася істерику не вдалося, і вона почалася раптово?
- Якщо істерика ще «не зайшла занадто далеко», спробуйте переключити увагу дитини на щось, що може зацікавити або заспокоїти його, а якщо ситуація дозволяє, попросіть його допомогти вам. Зазвичай діти охоче виконують всі мамині доручення, відчуваючи себе корисними і незамінними. Такий прийом гарний для малюків до 3-х років.
- Не ігноруйте дитину, при перших проявах істерики відреагуйте на його примхи, сядьте з ним на один рівень, запитайте, чого хоче малюк (якщо він ще не вміє говорити, спонукайте його вказати на бажану річ або інтуїтивно вгадати дія, що він від вас чекає);
- Якщо істерика все ж розігралася і заходить все далі, і при цьому дії присутні сторонні люди (навіть якщо це друзі або члени сім’ї, яких дитина бачить не кожен день), виведіть дитину в іншу кімнату або місце, позбавлене глядачів. Часто саме наявність аудиторії провокує дитину на «виконання концерту», адже найчастіше мамі легше дати дитині те, що він бажає, ніж умовляти і забороняти щось, ризикуючи заробити несхвалення сторонніх.
- Коли істерика, яка почалася раптово, досягне свого піку, дитина перестане розуміти будь-які вмовляння, погрози та інші звернення до нього. Якщо перераховані вище прийоми не допомогли, просто посадіть дитину на руки, притисніть до себе, і спробуйте перечекати «бурю».
Істерика в громадському місці: правильна реакція батьків
Зовсім важко буває батькам зорієнтуватися, коли істерика у дитини відбувається в громадському місці, і ви з ним будете оточені великою кількістю незнайомих людей. Найчастіше подібні капризи трапляються з дітьми 2-3 років, які хочуть своєю поведінкою домогтися бажаного (отримати іграшку, цукерку, покататися на каруселі і т. д.). І досить-таки часто матусі, побоюючись думки оточуючих, вважають за краще поступитися маленькому шантажистові, ніж ловити на собі осудливі погляди опинилися поруч. А дитина розуміє, що істерикою він може домогтися всього, чого захоче і починає використовувати її як основний інструмент вимагання.
У більшості випадків оточуючі люди, побачивши вас з кричущим або катається по підлозі малюком, не засуджують вас як мати, а співчувають і розуміють. Ігноруйте «добрих» тьоть і бабусь, які рвуться на захист дитини і переконує вас дати йому, що він хоче – дитина ваша, і тільки вам, а не їм, пожинати плоди його виховання.
А тепер розповімо про дієвих прийомах боротьби з істерикою в громадському місці:
- обов’язково дотримуйтеся однієї лінії поведінки: якщо мама сказала, що ми не будемо зараз купувати цю машину, тому що вона занадто дорога, а тато все-таки зглянувся і купив дитині бажану іграшку, то в подальшому це буде виливатися в істерику кожен раз, коли ваше чадо в магазині чогось захоче. Істерика стане головним способом досягнення мети.
- спробуйте вийти на діалог з дитиною, скажіть, що ви розумієте його почуття, але зараз ніяк не можете виконати те, чого він хоче (обов’язково назвіть достовірну причину). Якщо дитина зрозумів, що він почутий – це вже півшляху до перемоги над істерикою;
- дуже важливо позбавити дитину глядачів, тому, ледве углядівши істерику, виводьте або забирайте дитину у відокремлене місце, де ви зможете заспокоїти його або вивести на діалог;
- поводьтеся рівно і спокійно, до моменту, поки малюк не заспокоїться, ігноруйте його крики і тупання ногами: він повинен зрозуміти, що його поведінка марно і ніяк не може вивести вас з рівноваги;
- спробуйте переключити увагу дитини або запропонуйте йому альтернативу (наприклад, «давай зараз замість цієї іграшки купимо он ту цукерку») – але такий варіант скоріше екстрений, він не повинен носити систематичний характер, інакше вимагач візьме на замітку і його.
Способи протистояння домашнім істерик
Домашні істерики також справа нерідке. Багато дітей схильні до неадекватного поведінки вдома, і можуть влаштувати істерику з багатьох причин: небажання самостійно одягатися чи роздягатися, є запропонований сніданок, йти гуляти на вулицю, збирати розкидані іграшки… І тут також дуже важливо не дати симулянту собою маніпулювати. Пропонуємо нехитрі прийоми для запобігання і припинення домашніх істерик:
Якщо істерики стали проявлятися систематично, дитину слід ізолювати на час таких «концертів». Відведіть його в кімнату, де немає телевізора та іграшок, і де він зможе накричаться вдосталь. Після, обов’язково поговоріть з дитиною про неприпустимість такої поведінки, висловіть своє невдоволення і спробуйте навчити її висловлювати свої емоції більш цивілізовано.
Чого не можна робити у випадку дитячої істерики?
Тепер про заборонені методи боротьби з істериками, використання яких може тільки погіршити ситуацію:
- не кидайте дитини під час істерики одного, і не кажіть, що залишите його. Неприпустимим спекуляції на тему любові-нелюбові до малюка («Якщо будеш так себе вести, я не буду тебе любити») – так ви лише сприятимете розвитку дитячих страхів.
- не вимагайте від дитини блискавичного заспокоєння, погрожуючи йому покаранням – він просто не зможе цього зробити, адже навіть не кожному дорослому під силу швидко придушити свій емоційний сплеск;
- не передразнивайте малюка: у момент істерики йому найчастіше дуже погано, а ви не тільки не допоможете, але і зробите йому ще болючіше;
- не ігноруйте дитину: її істерику ви повинні перенести стоїчно і рівно, але дитина повинна бути впевнений, що його почули і зрозуміли.
Дитина прокидається вночі з істерикою: що робити?
Якщо малюк одного разу прокинувся з нічної істерикою, це явище можна списати на його погане самопочуття, перенесений стрес або, як кажуть бабусі, «пристріт». Але якщо такі пробудження стали повторюватися систематично, то варто з’ясувати їх причини, якими можуть бути:
- нестабільна емоційна обстановка в сім’ї, коли дитина стає свідком конфліктів між батьками і підсвідомо переносить їх на себе;
- недостатня кількість уваги з боку батьків;
- недотримання «ритуалу» перед сном (закономірність дій, яка склалася протягом певного часу, і яка допомагає дитині швидко заснути і міцно спати);
- галасливі ігри перед сном або довгий час, проведений за переглядом мультиків у вечірні години.
Зрозумівши причину нічних істерик вашого малюка і подолавши її, ви зможете повернути дитині і собі спокійний сон.
Якщо ви знаєте, що сьогодні малюк став свідком якоїсь сімейної сцени, обов’язково проведіть з ним більше часу, компенсуючи, таким чином, негативні емоції, отримані дитиною.
Якщо дитині більше 2-х років, намагайтеся більше з ним розмовляти перед сном, обов’язково читайте йому на ніч добрі казки, розповідайте історії з хорошим кінцем.
Істерики у дитини: думка доктора Комаровського
Часті істерики у дітей і як з ними боротися: поради психологів
Пропонуємо вам почерпнути безліч корисних порад психолога з нижчеподаного відео, заснованого на практичному досвіді боротьби з дитячими істериками в одній родині. Терпіння, мудрості вам, і любіть своїх дітей, незважаючи ні на що!
