Кожен батько мріє виховати свою дитину правильно, щоб з нього виріс справжній «Людина», яким можна буде пишатися, і при цьому хоче допустити мінімум помилок у його вихованні. Одним з факторів розвитку особистості малюка є так званий батьківський контроль, під яким кожна родина має на увазі свої методи і важелі виховання. Які рамки цього контролю? В які справи дитини потрібно втручатися, а в яких варто надати маленькій людині самостійність?
Головні помилки виховання дітей
Нерідко молоді батьки допускають елементарні помилки у вихованні свого чада, які в майбутньому позначаються не тільки на його фізичних можливостях, але і на психічний стан, проявляючись в замкнутість, нерішучість і заниженої самооцінки. Опіка і турбота про дитину – це добре, але надмірний прояв любові батьків може перешкоджати розвитку у маленької людини не тільки лідерських якостей, але й відповідальності за свої проступки. Поговоримо про те, яких варто уникати вчинків.
Виховання дитини методом погроз, звинувачень і устыжения. Якщо ставити дитині сором за кожну його витівку, можна назавжди вбити в ньому ініціативу і паралізувати його природну активність. Дитина повинна зрозуміти, в якому моменті він був не правий, проте постійно маніпулювати його свідомістю і почуттям провини неприпустимо. Згодом малюк може почати відчувати себе винуватим за будь-якого приводу, що зробить його замкнутим і нерішучим.
Залякування і погрози в свою чергу можуть призвести до постійного відчуття страху та незахищеності, нездатності діяти самостійно у дорослому житті. Набагато правильніше буде застосувати реальне покарання, без залякування і звинувачень: зробив поганий вчинок – позбувся прогулянки і т. д.
Не дозволяти дитині відчувати ризик, завжди кидатися йому на допомогу. Малюкові, якому із-за піклування батьків жодного разу в житті не довелося впасти на вулиці і обдерти коліно, в житті може виявитися нелегко. Саме діти, чиї батьки кидаються їм на допомогу раніше, ніж вони спіткнуться, частіше від інших схильні до фобій і комплексів.
Підліток повинен випробувати гіркоту першої любові або зрада друга, щоб стати більш зрілим емоційно і перетворитися на сильну особистість, здатну з гідністю переносити удари долі. Надмірна турбота про дитину позбавляє його необхідності самому приймати рішення і знаходити вихід з важких ситуацій.
Порівнювати малюка з однолітками. Кожна дитина особлива: що дано одному, не завжди вдається іншому, і з цим потрібно змиритися. Можливо, ваше чадо перевершує когось у чому-небудь, але на це теж не потрібно робити акцент. Просто хваліть його за досягнення і старання, а от порівняння з однолітком у малюка може загостритися почуття заздрості і неповноцінності.
Допускати неузгодженість у вихованні. З раннього дитинства дитина повинна засвоїти межі дозволеного. Кожен день міняти заборони та вимагати їх неухильного виконання не можна. Дитина просто перестане орієнтуватися у встановлених рамках, грань між «можна» і «не можна» зітреться. Те ж саме стосується вимог всіх членів сім’ї: вони повинні бути однаковими: якщо у бабусі малюкові дозволяється абсолютно все, то не варто будинку чекати від нього безумовного послуху. Той член сім’ї, чия позиція для дитини виявиться невигідним, втратить авторитет в його очах, а це неприпустимо.
Категоричні заборони. Дитині не повинно бути все дозволено, однак, якщо йому щось не можна, свій заборона потрібно обґрунтувати. Будь-які категоричні заборони, наявність яких ви вчасно не пояснили, лише навчать дитя робити те ж саме, тільки потай від вас.
Завищені вимоги. Дитина не повинна відчувати надмірну суворість. Невеликі промахи і невинні витівки йому потрібно прощати, інакше можна розвинути у сина або дочки упертість, дратівливість.
