Навіть самі люблячі і терплячі батьки нерідко виходять із себе і панікують, як тільки їх дорогоцінне чадо починає, що називається, «істерити». Це почуття незручності і невпевненості часто не дає їм правильно і адекватно реагувати на дитячі істерики. У цій статті ми зібрали для вас найбільш цінні поради про те, як боротися з дитячими капризами і істериками в будь-яких їх проявах, не зачепивши при цьому почуття маленької людини.
Істерики у дитини: норма чи відхилення?
Перш ніж зрозуміти, чи є істерика у дитини нормою, потрібно познайомитися з самим поняттям дитячої істерики. Цей стан характеризується крайнім нервовим порушення, в результаті чого малюк втрачає самовладання. Частіше всього проявляється істерика не тільки на перший погляд безпричинним плачем, але і гучними криками, катанням по підлозі, а нерідко і проявами агресії з боку дитини. В істеричному нападі, не контролюючи себе, дитина може штовхнути, вдарити або навіть вкусити «винного», яким найчастіше виступає батько, а також завдати собі каліцтва (наприклад, битися головою об стіну).
Важливо: в стані істерики малюк часто не сприймає звернену до нього мову, а звичайні методи виховання та спілкування в такий момент просто не ефективні.
Істерика – часте явище у дітей, у віці 1-2 років, однак те, як вона буде виявлятися, залежить від темпераменту дитини, особливостей виховання та інших чинників. Тому про її «нормальність» потрібно судити індивідуально для кожного малюка. Для одних дітей – це звичайний стан, яке трапляється по кілька разів на дню, для інших же – кричущий випадок, виникнення якого наводить батьків у неабияке збентеження.
Думка психологів: дитячі істерики – це не просто норма, а один з найважливіших етапів становлення маленької людини як особистості. Саме за допомогою істерик діти висловлюють свої прохання та вимоги, адже крик і плач – поки найдоступніші для них способи домогтися бажаного.
Інша справа, що дитина росте, а способи досягнення цілі залишаються незмінними. Що робити мамі і татові: чекати, поки чих чадо переросте цей етап? Але все ж краще навчити дитину керувати своїми емоціями і проявляти їх по-іншому.
