Гіперактивна дитина: ознаки, симптоми і діагностика гіперактивності у дітей. Корекційні заняття, вправи та ігри з гіперактивними дітьми вдома, у школі та в дитячому садку

У сучасному суспільстві діагноз «гіперактивність» звучить буквально на кожному розі. Якщо дитина веде себе надто активно, йому відразу ж приписують цю хворобу, яку насправді може визначити тільки досвідчений дитячий невролог, психолог або ж педіатр. Треба розібратися і все ж, що це за поняття таке – «гіперактивна дитина», як його діагностують і в чому причини розвитку цієї самої надмірної активності. І найголовніше, як допомогти дитині і його батькам впоратися з підвищеною збудливістю дитини і комфортно пристосуватися до навколишнього світу.

Ознаки та діагностика гіперактивності у дитини

У медичній термінології діагноз гіперактивність звучить як синдром дефіциту уваги і гіперактивності (СДУГ). Цей стан проявляється в надто активній роботі головного мозку і нервової системи, при якій збудження нервових імпульсів домінує над гальмуванням.

Перші ознаки прояву «синдрому гипервозбудимости» можна відзначити ще в дитинстві:

  • Це короткий і неспокійний сон, порушення травного тракту, часте зригування і практично постійний дитячий крик.
  • У ранньому віці порушена узгодженість у рухах, дитина незграбний і часто травмується. У цей період батьки ще пильно контролюють поведінку дитини, не залишаючи його одного, тому і зафіксувати ці ознаки в такому віці вкрай складно.
  • Бити тривогу можна починати, коли дитину здають в дошкільний заклад, де повно правил і заборон, де потрібно стримувати свої емоції.
  • Коли починаються розумові навантаження, а дитина не може з ними впоратися повною мірою, ситуація погіршується. У малюка починає падати самооцінка, з’являється агресія.
  • Батькам варто відповідно оцінити здібності свого малюка. Не варто відправляти його в школу з підвищеним навантаженням. А ось звичайна школа з компетентним і терплячим учителем дасться дитині цілком прийнятно.

Діагностика СДУГ

Грамотна діагностика «синдрому гіперактивності» не закінчується на півгодинну бесіді з фахівцем. Діагноз не може бути поставлений, виходячи тільки з розповіді батьків та перевірки роботи рефлексів дитини. Це тестування має проводитися в кілька етапів, які будуть тривалими. От основні його стадії:

  • Консультація з батьками дитини.
  • Комплекс підготовлених завдань та спеціального тестування на предмет оцінки нормального або відхиленого розвитку концентрації уваги та інших показників.
  • Электроэнцефалограмма, що дозволяє об’єктивно оцінити та дослідити мозкову активність малюка.

На підставі цих або при необхідності додаткових обстежень психоневролог підтверджує або спростовує СДУГ.

Що може провокувати гіперактивність у дітей?

Крім індивідуальних фізіологічних факторів, дитяча гіперактивність може бути спровокована низкою інших причин:

  • важкий перебіг вагітності;
  • недотримання здорового способу життя вагітною жінкою;
  • важкі пологи.

В якому віці можна говорити про гіперактивності дитини?

Прояви гіперактивності можна спостерігати ще з самого народження дитини. В такому віці лікар вже може поставити діагноз – «синдром гипервозбудимости». Не варто зневірятися, якщо ваш дитина неспокійний, збудливий, та має ще ряд ознак нестабільної нервової системи. Зовсім необов’язково гіперзбудливість переростає у гіперактивність. Компенсуючі можливості нервової системи дітей можуть «згладити» проблему під досвідченим спостереженням і лікуванням спеціаліста.

Все ж симптоми СДУГ присутні у діток, віком 2-3 рочки. Після початку відвідування дитячого садка і школи всі симптоми загострюються, а дитині контролювати свою поведінку стає складніше, так само, як і дотримуватися встановлених педагогами правила.

Саме тому в багатьох країнах світу такий медичний висновок, як синдром дефіциту уваги і гипервозбудимости, не ставиться діткам до досягнення шестирічного віку.

Загрузка...

Гіперактивна дитина: що робити?

Безумовно, ростити гіперактивного дитини – це щоденна праця для батьків. Але хто, як не ви, допоможе спрямувати енергію свого чада в потрібне русло? Без коригування поведінки і виховання СДУГ не пройде безслідно, а буде переслідувати людину і в дорослому житті.

Як заспокоїти дитину?

  • Коли ваш малюк буде перебувати в стані надмірного збудження, змініть обстановку. Виведіть малюка в більш спокійне приміщення або кімнату, дайте йому попити.
  • Для дітей з таким діагнозом дуже важливий тактильний контакт, обійміть дитини, поцілуйте, погладьте. Це варто робити не тільки, коли він засмучений, а й просто так, «для профілактики».

  • Сприятливо впливає на розслаблення нервової системи прийняття теплої ванни перед сном. Можна придбати в аптеці спеціальні заспокійливі збори на основі лікарських засобів.
  • Вечірній перегляд мультфільмів замінити читанням книжок з барвистими ілюстраціями, зробіть легкий масаж або поставте ненав’язливу музику — це допоможе швидше поринути в сон.

Гіперактивний дитина в дитячому саду

Давайте розглянемо дві моделі поведінки гіперактивної дитини, коли його відводять в дитячий сад.

Дитина не бажає брати участь у заняттях.

Під час проведення занять дитина неусидчив, знаходиться весь час у русі. В ряді випадків він може навідріз відмовитися відповідати на поставлені запитання або брати участь у навчанні. Це пов’язано з тим, що малюк боїться не впоратися з вимогами щодо нього, навіть якщо точно такі ж вправи він охоче виконував будинку. Просто в домашніх умовах він сам регулює тривалість і процес дій. А в саду потрібно багато всього засвоїти і запам’ятати, тобто дотримуватися певних вказівок.

Батькам необхідно:

Попросити вихователів дозволити дитині трохи поспостерігати за заняттям, нехай він займе зручне для себе місце. Коли гіперактивний малюк відмовляється від командних конкурсів, це не означає, що він не хоче нічого робити, просто його невпевненість в собі поки що переважає. І коли він зрозуміє, що його ніхто не намагається змусити займатися, він сам підключиться до навчального процесу.

Тут вже багато що залежить від вихователя, він не повинен срамить і висміювати дитини перед іншими дітьми. Його завданням стане підбадьорювання малюка в момент, коли той зважитися на активні дії в занятті.

Дитина згоден брати участь у навчанні, але при цьому всім заважає.

Педагогу варто пам’ятати, що в порівнянні з іншими дітьми гіперактивний дитина не зможе довго сидіти на місці і ліпити виріб, наприклад. Тоді необхідно завантажити чадо іншими різними видами діяльності, іноді навіть не стосуються процесу навчання (принести-подати, надати допомогу няні у господарських справах). Так дитина займеться справою і не буде заважати іншим членам групи.

Порада батькам:

Не перевантажуйте нервову систему свого малюка, вона і так працює по максимуму. Віддайте перевагу групам з ігровою формою занять, де можна розважитися від душі і відповідати тоді, коли захоче сам дитина.

Загрузка...

Гіперактивна дитина в школі

Занадто активна поведінка маленького учня може сприйматися педагогом як розпещеність і відгомони неправильного виховання. Тому батькам і вчителю потрібно тісно взаємодіяти один з одним, а викладачеві необхідно проявляти розуміння і навчальну етику по відношенню до такого дитині. Це не означає, що гіперактивній дитині дозволяють все, просто враховуються ті моменти, які дитина не може виконати порівняно з іншими дітьми.

Заняття та робота з гіперактивними дітьми

Складайте план заняття заздалегідь.

  • Не змушуйте дитину сидіти на місці. Нехай він веде себе активно під час заняття, а не сидить.
  • Скоротити тривалість заняття. Нехай це буде 5 хвилин, в які дитина може сконцентруватися. Повторюйте ці «п’ятихвилинки» кожні 2-3 години, доходячи до 10 хвилин занять, довше не варто.
  • Заздалегідь обміркуйте, як буде проходити заняття, воно повинно бути цікавим і захоплюючим. Підготуйтеся до нього: якщо ви витратите час на пошук матеріалу, дитина відвернеться і його увага буде загублено.
  • Постарайтеся скласти графік проведення цих коротеньких занять в одне і теж час, щоб дитина зміг на них налаштуватися.
  • Особливістю пам’яті гіперактивних діток є те, що вчора вони охоче вивчили матеріал, а сьогодні його вже не пам’ятають. В таких випадках не лайтеся, зробіть вигляд, що нічого страшного не сталося. Зробіть паузу, пограйте, а потім можете повернутися до цього питання.
  • Загартовуйте дитячий організм.

    Звичайно, обливання крижаною водою — не найкращий варіант. Можна почати з контрастного душу. Це допоможе зміцнити імунну та серцево-судинну системи дитячого організму, розслабить нервову систему і допоможе заснути.

    Не давайте засиджуватися дитині в чотирьох стінах.

    Особливо, коли дитині більше трьох років. Він стає надзвичайно допитливим, з полюванням досліджує навколишній світ. Йому в домашніх стінах стає просто нудно, і дуже важко його заманити чимось новим. Крім того, йому необхідно контактувати з іншими дітьми, пристосовуватися до соціуму.

    Ігри для гіперактивних дітей

    Заняття з гіперактивними дітьми повинні проводитися в ігровій формі — толку від них буде куди більше, ніж від суворого сидіння за столом. Також можна застосовувати і лікувальні методики.

    Привчайте малюка до розслабленню.

    Скористайтеся природними антидепресантами – водою та піском. Дитина, яка досхочу награється на пляжі або на березі озера, річки в пісочні замки, буде почувати себе набагато краще, більш розслаблено.

    Якщо немає можливості відправитися до відкритої водойми, достатньо буде ігор з водою вдома у ванній. У хід підуть водяні пістолети, бризкалки з порожніх флаконів з-під шампунів, мильні бульбашки. Такі ігри можна закінчити контрастним душем, про яке вже згадувалося.

    Можна купити глину, дитячий кінетичний пісок, та й ще купу всяких пристосувань для розслаблюючих ігор в умовах будинку.

    Не припиняйте гіперподвіжность.

    Дітки з синдромом ДВГ потребують русі, як у повітрі, без особливої необхідності не потрібно обмежувати. Не мучте дитину покаранням, поставивши його в кут, або наказавши сидіти на одному місці.

    • Обладнайте дитяче місце для активних ігор, спортивний куточок. Це зменшить руйнівні дії малюка і дозволить розвивати в ньому спритність і моторність.
    • Запишіть малюка в секцію, якщо він виявить бажання. Не настільки важливо, що це буде за секція. Вона не обов’язково повинна бути спортивною: це можуть бути танці, гімнастика, театральний гурток або їзда верхи. Так, дитині доведеться вести активний спосіб життя, але від цього вже точно буде толк.

    • Відведіть дитину в басейн, якщо це неможливо – організуйте надувні міні-басейни у дворі або на дачній ділянці. Такий заплив припаде до душі не тільки вашій дитині.
    • Організуйте довгі прогулянки на свіжому повітрі. Це особливо важливо в зимовий час, саме в цю пору немає змоги довго перебувати на вулиці, а проведіть час активно: катання на ковзанах, лижах, санках з гори до знемоги. Нервова система малюка розвантажиться і отримає таке бажане розслаблення.

    Гіперактивна дитина: поради психолога батькам

    Щоб підібрати правильний підхід до конкретної гіперактивній дитині, треба спостерігати за його реакціями на зауваження, прохання, різні манери поведінки. Безумовно, потрібно спостерігатися у дитячого психоневролога, проходити курси призначеного лікування, щоб побачити позитивну динаміку розвитку малюка.

    Чітко висловлюйте заборони.

    Спілкуючись з дитиною, намагайтеся при будь-якому результаті зберігати спокій. Формулюйте пропозиції таким чином, щоб в них не були присутні слова «ні», «не можна». Скористайтеся альтернативою. Наприклад, заборона: «Не чіпай гарячу каструлю!» краще замінити «Візьми в шафі таку ж холодну каструлю». Якщо ви заборонили дитині щось, обов’язково обґрунтуйте, чому, запропонуйте альтернативне рішення проблеми.

    Конкретно формулюйте вимоги.

    Не будуйте занадто довгі логічні ланцюжки. Пропозиції повинні звучати коротко і лаконічно, щоб гіперактивний дитина не заплутався в послідовності виконуваних дій.

    Дотримуйтесь послідовність.

    Гіперактивний дитина відрізняється від інших хлопців своєю неуважністю. Тому не давайте йому підряд кілька завдань. Дитя не зможе вловити послідовність всіх цих доручень і займеться чимось іншим, не виконавши жодного з них. Не поспішайте давати дитині інше завдання, поки він не виконає попереднє.

    Тримайте під контролем дитячий графік.

    Гіперактивні діти погано відчувають час, так що контролем тимчасових рамок повинні зайнятися ви. Наприклад, перед відходом з прогулянки попередьте дитину про це за 5-10 хвилин, щоб він міг очікувати від вас саме цих дій.

    Гіперактивність: думка доктора Комаровського



    Якщо вашій дитині поставили діагноз СДУГ, не впадайте у відчай! У вас підростає розумний, обдарований та чудовий малюк, просто допоможіть йому направити свою надлишкову енергію в правильне русло!

    Comments are closed.